Відсутність коштів на марки не виправдовує посадовців, які запізнюються направляти документи поштою

Відсутність належного матеріального забезпечення органу державної виконавчої служби не може бути підставою для звільнення державного виконавця від обов’язків, передбачених у законі. Про це в постанові від 11.03.2019 нагадав Верховний Суд.

Без порушення прав

Громадянка звернулася до суду зі скаргою на дії головного держвиконавця міської ДВС. Скарга обґрунтована тим, що в міському відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження стосовно виконання судового рішення про стягнення з неї коштів на користь іншої особи.

29.03.2017 жінка отримала постанову держвиконавця про призначення експерта для участі в провадженні. У постанові виконавець неправильно зазначив суму, яка підлягає стягненню, — 519388 грн. — замість правильної — 376047 грн. — та вчасно не направив постанову на адресу громадянки.

Тому заявниця просила визнати дії виконавця щодо завищення суми боргу та невчасного направлення постанови неправомірними, а саму постанову — скасувати.

Суд першої інстанції в задоволенні скарги відмовив. Зважено на відсутність підстав для визнання дій посадової особи щодо внесення до оскарженої постанови неправильної

інформації про суми заборгованості неправомірними, оскільки держвиконавцю заборонено вносити зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження, а заявниця не довела порушення її прав. Суд установив, що державний виконавець оскаржену постанову направив несвоєчасно, але це не вплинуло на права й обов’язки заявниці.

Апеляційний суд скаргу задовольнив частково. Несвоєчасне направлення на адресу скаржниці постанови визнано неправомірним. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що держвиконавець не виконав покладеного на нього обов’язку, передбаченого в ст.28 закону «Про виконавче провадження», чим порушено права боржника.

Фатальне недофінансування

У касаційній скарзі міський відділ ДВС просив залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржена постанова була надіслана із запізненням, оскільки у відділі ДВС були відсутні поштові марки для направлення документів. Тому, мовляв, вина держвиконавця в несвоєчасному направленні постанови відсутня. До того ж несвоєчасне направлення постанови не призвело до порушення прав боржника.

У постанові №2-363-10 ВС наголосив на такому. У ч.2 ст.19 Конституції передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

За змістом ч.1 ст.28 закону «Про виконавче провадження», копії постанов та інші документи надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про

відмову в прийнятті виконавчого документа до виконання, постанов, передбачених у пп.1—4 ч.9 ст.71 цього закону, які надсилаються рекомендованими листами. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше від наступного робочого дня з дня їх винесення.

Установивши, що постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадження була направлена виконавцем на адресу боржника з порушенням термінів, передбачених у законі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та визнання неправомірними дій виконавця щодо несвоєчасного надіслання оскарженої постанови. Відсутність належного матеріального забезпечення органу ДВС не може бути підставою для звільнення держвиконавця від обов’язків, передбачених у законі.

Урахувавши наведене, колегія суддів вирішила залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанції — без змін.