До передвиборної агітації не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією або законами України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув в апеляційному порядку справу за позовом кандидата на пост Президента України Юлії Тимошенко до кандидата на пост Президента України Петра Порошенка.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення передвиборної агітації з порушенням вимог Закону України «Про вибори Президента України» (№ 474-XIV), встановити факт використання кандидатом при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів свого виборчого фонду, інших коштів.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Оскаржуючи це рішення в апеляційному порядку, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не дослідив того факту, що відповідач ввів в оману телеканали і суспільство щодо статусу своєї участі на «Всеукраїнському громадському форумі «Відкритий діалог», зазначивши на банері, що захід відбувається «за участю Президента України», а не «кандидата в Президенти України», а також зловживаючи своїм перебуванням на посту глави держави, здійснював передвиборну агітацію із залученням засобів масової інформації без укладення відповідної угоди та здійснення попередньої оплати з поточного рахунку свого виборчого фонду.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги кандидата на пост Президента України.

Колегія суддів виходила з того, що на зазначений захід була відкрита акредитація преси, жодної заборони на проведення її трансляції іншими телеканалами на власний розсуд встановлено не було. Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів проведення вказаної трансляції за вказівкою відповідача, проведення її під примусом чи шляхом покладення відповідного обов’язку на телевізійні канали.

Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що проведення трансляції є правом суб’єкта господарської діяльності, який її здійснює, і не залежить від волі кандидата на пост Президента України.

Зокрема, положенням ст. 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач.

Колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону № 474-XIV, до передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України.

Вказані положення Закону № 474-XIV спростовують твердження представника позивача, що Президент України не може бути одночасно кандидатом на пост Президента України і навпаки та виконувати свої функції чи повноваження.

Крім того, в ході судового засідання не встановлено фактів використання відповідачем при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів свого виборчого фонду, інших коштів.

Постанова Верховного Суду від 24 лютого 2019 року у справі № 855/41/19 (адміністративне провадження № А/9901/40/19).