Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Показники діяльності Новобузького районного суду Миколаївської області за 2019 рік.
Обсяг роботи суддів, надходження справ та навантаження на суддів.
Протягом 2019 року до Новобузького районного суду надійшло 139 кримінальних проваджень, що на 28 (16,77 %) справ менше ніж у 2018 році та 605 інших матеріалів, що розглядаються в порядку кримінального судочинства, що на 78 (11.42%) менше таких матеріалів ніж у 2018 році.
Справ про адміністративні правопорушення за вказаний період надійшло до суду –796, що на 267 (33,54%) справ більше ніж у 2018 році та 8 інших матеріалів, що на 3 (27,27%) менше таких матеріалів ніж у 2018 році.
Станом на кінець 2019 року в провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області знаходиться 51 кримінальне провадження та 1 кримінальна справа (КПК 1960 року), яка зупинена в зв’язку з розшуком обвинуваченого.
Новобузький районний суд Миколаївської області діє відповідно до Указу Президента України № 591/2011 від 20 травня 2011 року «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів».
Загальна кількість суддів за штатом становить 4 судді. Протягом перших 3 кварталів 2019 року фактично правосуддя здійснювали 2 судді: Вжещ С.І. та Ціпивко І.І., оскільки суддя Уманська О.В. з 18.10.2018 року не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням терміну повноважень, а суддя Васильченко Н.О. Указом Президента №290/2018 від 21.09.2018 року тимчасово відряджена для здійснення правосуддя до іншого суду з 08.10.2018 року по 21.09.2019 року.
На кінець 2019 року фактично здійснюють правосуддя 3 судді – Вжещ С.І. та Ципівко І.І., Васильченко Н.О., оскільки суддя Уманська О.В. з 18.10.2018 року не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням терміну повноважень.
Розгляд справ суддями Новобузького районного суду в 2019 році
|
|
Ціпивко І.І. |
Вжещ С.І. |
Уманська О.В. |
Васильченко Н.О. |
|
Розглянуто кримінальних справ |
- |
- |
- |
- |
|
Розглянуто кримінальних проваджень |
84 |
68 |
- |
6 |
|
Розглянуто справ про адміністративні правопорушення |
366 |
388 |
- |
13 |
|
Матеріалів кримінального судочинства |
228 |
352 |
- |
29 |
|
Матеріалів у справах про адміністративні правопорушення |
6 |
2 |
- |
0 |
|
Загальна кількість справ |
684 |
810 |
|
48 |
Середня кількість розглянутих справ на одного суддю.
На протязі 2019 року Новобузьким районним судом розглянуто всього 1542 кримінальних справ та матеріалів, справ про адміністративні правопорушення, їх питома вага від загальної кількості розглянутих справ становить 72,19 %.
Середня кількість всіх категорій розглянутих справ на одного суддю з розрахунку чисельності суддів за штатом (4 судді) становить 534 справ та матеріалів, із них – 191,75 кримінальних справ та матеріалів; 193,75 справ та матеріалів про адміністративні правопорушення.
Протягом 2019 року на розгляді Новобузького районного суду перебувало 210 кримінальних проваджень, що на 2 (0,95%) справ більше ніж у 2018 році.
Кількість кримінальних справ, провадження в яких закінчено протягом звітного періоду, становить 158, що становить 75,24 % від загальної кількості кримінальних справ, що перебували на розгляді.
З постановленням вироку закінчено провадження у 99 кримінальних справах (62,66% від загальної кількості розглянутих справ провадження в яких закінчено).
Категорії розглянутих із постановленням вироку кримінальних справ за видами злочинів детально відображені нижче :
|
Злочини проти життя та здоров’я особи , з них |
115-145 |
10 |
|
Умисне легке тілесне ушкодження |
125 |
8 |
|
Умисне середньої тяжкості ушкодження |
122 |
2 |
|
Злочини проти власності (усього), з них |
185-198 |
49 |
|
крадіжка |
185 |
45 |
|
грабіж |
186 |
1 |
|
привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем |
191 |
1 |
|
шахрайство |
190 |
2 |
|
Злочини проти довкілля |
249 |
2 |
|
Злочини проти громадської безпеки (усього) |
255-270-1 |
2 |
|
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (усього), з них |
276-292 |
8 |
|
порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами |
286 |
6 |
|
незаконне заволодіння транспортним засобом |
289 |
2 |
|
Злочини проти громадського порядку та моральності |
293-304 |
1 |
|
Хуліганство |
296 |
1 |
|
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення |
305-327 |
21 |
|
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього) |
305-320 |
21 |
|
Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (усього), з них |
338-360 |
1 |
|
Злочини проти правосуддя |
371-400 |
5 |
В провадженні суду перебувало 10 кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми особами з яких розглянуто 9 справ:
4 неповнолітніх засуджено та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України (справи 481/1336/18; 481/1391/18, 481/1392/18, 481/1464/18);
1 неповнолітнього засуджено та призначено покарання у виді громадських робіт (провадження 481/389/19);
2 неповнолітніх звільнено від покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі їх під нагляд батьків (481/1378/19, 481/789/19);
1 провадження відносно неповнолітнього було закрито в зв’язку з дійовим каяттям (481/1236/19);
1 провадження відносно неповнолітнього закрито в зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (справа 481/316/19).
Справа 481/655/19 відносно неповнолітнього про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України зупинена 17.05.2019 року у зв’язку з оголошенням розшуку обвинуваченого.
При розгляді судом справ про злочини, вчинені неповнолітніми, судом дотримувалися вимоги ст. 484 КПК України.
В апеляційному порядку оскаржувався вирок постановлений у справі 481/1391/18 щодо неповнолітнього обвинуваченого у вчиненні правопорушення передбаченого ч.ст.185 КК України та за результатами апеляційного перегляду вирок змінено. (вважати особу засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 1 р.та на підставі ст. 75 КК України, звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 р. і на підставі ст. 76 КК Україниз покладанням певних обов'язків. Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12.11.2018 року, який змінений ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2019 року, виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишено без змін.
На протязі 2019 року в провадженні суду не перебували на розгляді кримінальні справи про злочини, вчинені в складі організованих груп та злочинних організацій.
08 кримінальних справ в яких провадження зупинено, у тому числі 8 справ у зв’язку з розшуком обвинувачених, що становить 15,38 % від кількості справ, що залишилися не розглянутими на кінець звітного періоду.
За результатами розгляду кримінальних справ, обвинувачені, підсудні, до яких було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не звільнялися з-під варти.
У 2019 році слідчими суддями розглянуто 13 подань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з них було задоволено 13 подань, що становить 100 % від загальної кількості розглянутих таких подань. Дві ухвали слідчого судді про взяття під варту та продовження строку тримання під вартою підозрюваного у вчиненні злочину були оскаржені в апеляційному порядку, з них по двом в задоволенні апеляційної скарги було відмовлено.
Крім того до суду надійшло одне клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, яке було задоволене.
Серед іншого судом було розглянуто два клопотання про продовження тримання особи під домашнім арештом і постановлено ухвали про їх задоволення. А також розглянуто одне клопотання про продовження строків тримання під вартою і за результатами розгляду клопотання задоволено.
Протягом 2019 року на розгляді перебувало три клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу з яких: одне – задоволено, а в задоволенні одного відмовлено.
Протягом 2019 року до суду на розгляд надійшло 187 клопотань про проведення експертизи, 184 з яких було задоволено та 1 залишилося нерозглянутим. Клопотань про проведення обшуку надійшло до суду 59, всі за результатами розгляду задоволені. Клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів надійшло 77, із яких 77 – задоволено. Також до суду надійшло 24 клопотань про арешт майна, із яких 22 клопотання було задоволено, у задоволенні одного було відмовлено, а одне клопотання повернуто. Крім того до суду надійшло 6 клопотань про скасування арешту майна, із яких 4 клопотання задоволено, а в задоволенні двох було відмовлено.
У 2019 році в проваджені суду всього перебувало 27 скарг і розглянуто 26 скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що на 8 скарг більше ніж у 2018 році.
Більш детальний опис результатів розгляду зазначених скарг за видами причин оскарження виглядає так:
|
Категорія справ |
Перебувало на розгляді |
Розглянуто |
Задоволено |
|
бездіяльність слідчого, прокурора |
16 |
15 |
9 |
|
рішення слідчого про закриття кримінального провадження |
8 |
8 |
6 |
|
Стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР |
7 |
7 |
4 |
|
Інші скарги |
3 |
3 |
0 |
|
Заяви про відвід |
13 |
8 |
5 |
У формі приватного обвинувачення в продовж 2019 року до суду надійшли 54 кримінальних проваджень, що на 20 більше ніж у 2018 році.
Результати розгляду таких кримінальних проваджень у розрізі кримінальних правопорушень приведено нижче.
|
Кримінальне правопорушення |
Перебувало на розгляді справ |
Розглянуто справ |
Залишок не розглянутих справ |
||
|
усього |
у тому числі із них |
||||
|
З постановленням вироку |
із закриттям провадження у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення |
||||
|
Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України) |
49 |
43 |
8 |
34 |
6 |
|
Порушення недоторканності житла (т.. 162 КК України) |
2 |
2 |
2 |
0 |
0 |
|
Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч.1 ст.122 КК України) |
8 |
6 |
2 |
4 |
2 |
|
Усього: |
59 |
51 |
12 |
38 |
8 |
Окрім цього, в провадженні суду перебувало 01 кримінальна справа, розгляд якої розпочато за КПК України 1960 року, провадження по якій зупинено у зв’язку з розшуком обвинуваченого.
На протязі 2019 року Новобузьким районним судом при розгляді кримінальних справ виправдовувальні вироки не виносилися.
Натомість у 2018 році було винесено 3 вироки по справам:
- №478/1083/16-к (№1-кп/481/31/2018) Чернея Анатолія Григоровича визнано не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням за недоведеністю вчинення ним даного злочину.
- № 478/2406/16-к (1-кп/481/22/2018) Данілова Василя Федоровича визнано не винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125 КК України та ч.2 ст.125 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням за недоведеністю вчинення саме ним даного злочину.
- №468/992/17-к (1-кп/481/12/2018) Задираку Олександра Васильовича визнано винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, натомість Скринченко Сергія Петровича в пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.187 КК України визнано невинуватим та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення ним вчинене. 07.08.2018 року Апеляційним судом Миколаївської області вирок Новобузького районного суду Миколаївської обл. від 26.02.2018 відносно Задираки О.В. та Скрипченко С.П. скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Види кримінальних покарань (за вироками, що набрали законної сили).
За вироками суду у 2019 році засуджено 79 осіб, із них до позбавлення волі на певний строк 8 осіб, що становить 10,13 % від загальної кількості засуджених осіб.
Судом також застосовані і інші види покарання, зокрема до штрафу – 26 осіб (32,91%), до громадських робіт – 10 (12,66%), арешту - 1 (1,27%), обмеження волі -2 (2,53%).
Більш м’яке покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) судом призначалося по справі №485/651/18 про обвинувачення Лось Максима Віталійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Вироком від 14.12.2018 року останньому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 05 (п’яти) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено Лося Максима Віталійовича від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 03 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки. Що становить 1,26 % від загальної кількості засуджених осіб.
Додаткові міри покарання, судом у 2019 році призначалися, зокрема по справі 481/415/19-к засудженому було призначено остаточне покарання виді 03 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо вона протягом 01 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов’язки..
У Новобузькому районному суді не перебували на розгляді кримінальні справи, в яких санкції статті передбачають обов’язкове застосування конфіскації майна.
32 особи за вироками суду звільнені від покарання, з яких 31 особа з випробуванням, а один із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батьків.
Питома вага засуджених, яких звільнено від покарання складає 40,51 % від загальної кількості всіх засуджених осіб.
Порушення процесуальних строків при розгляді справ та порушення строків утримання осіб під вартою при розгляді кримінальних справ
До підготовчого розгляду з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 314 КПК України призначено 29 кримінальних проваджень, що становить 18,35 % від загальної кількості справ провадження в яких закінчено. Порушення строків призначення кримінальних проваджень до судового розгляду, що визначений статтею 316 КПК України в справах по яких провадження закінчено не допускалося.
Крім того на розгляді перебуває 8 кримінальних проваджень, які призначені до підготовчого розгляду з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 314 КПК України та 6 кримінальних проваджень в яких порушено строки, передбачені статтею 316 КПК України.
Основною причиною несвоєчасного призначення до підготовчого розгляду кримінальних справ слугувало надходження обвинувальних актів на передодні відпустки судді, які суддя мала змогу розглядати лише з виходом на роботу.
Основною причиною несвоєчасного призначення до судового розгляду кримінальних справ слугувало проведення підготовчого провадження на передодні відпустки судді чи відрядження, які суддя мала змогу розглядати лише з виходом на роботу.
Станом на кінець 2019 року судом залишилися нерозглянутими (без врахування справ, провадження по яким зупинено) 45 кримінальних проваджень, що становить 21,43 % від загальної кількості справ, що перебували у провадженні. З них 6 справ які нерозглянуті більш як 6 місяців, що становить 2,86 % від загальної кількості справ, що перебували у провадженні:
- кримінальне провадження № 481/708/19 по обвинуваченню Михайлюка Миколи Сергійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 5 раз. Причиною відкладень була зміна прокурором обвинувачення та неможливість доставки обвинуваченого, який перебуває під вартою в іншій справі, що розглядається Херсонським міським судом Херсонської області
- кримінальне провадження № 468/1669/18 по обвинуваченню Разінька Вадима Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 8 разів. Причиною відкладень були неявка обвинуваченого, привід обвинуваченого, заяви обвинуваченого та/або його захисника про відкладення справи.
- кримінальне провадження № 481/877/19 по обвинуваченню Дяченко Наталія Сергіївна у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 5 разів. Причиною відкладень були клопотання прокурора та представника потерпілого. Крім того суду надано для дослідження значний об'єм письмових доказів.
- кримінальне провадження № 481/428/19 по обвинуваченню Оришаки Сергія Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 та ч.1 ст. 135 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 12 разів. Причиною відкладень були неодноразова неявка обвинуваченого, перебування судді у відпустці; неодноразова неявка неявка свідків, перебування судді у відрядженні.
- кримінальне провадження № 468/703/17-к по обвинуваченню Парафіло Сергія Івановича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1 та 2 ст.156 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 15 разів. Причиною відкладень були клопотання потерпілої, неявка захисника, перебування судді у відпустці, неявка свідка, клопотання захисника, перебування судді на лікарняному.
- кримінальне провадження № 481/879/19 по обвинуваченню Іщенко Анатолій Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 9 разів. Причиною відкладень були неявка обвинуваченого, перебування судді у відпустці; виклик свідків, перебування судді на лікарняному, неявка захисника,
В провадженні суду відсутні кримінальні провадження за яким особа знаходиться під вартою і рахується за судом понад 6 місяців.
Станом на кінець 2019 року судом залишилися нерозглянутими (без врахування справ, провадження по яким зупинено) 10 кримінальних справ у строк понад 1 рік до 2 років, по яким підсудні не знаходяться під вартою:
- кримінальне провадження № 481/1057/18 по обвинуваченню Бенюх Олександра Олександровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 11 разів. Причиною відкладень були хвороба обвинуваченого, виклик свідків, заявлення відводів судді.
- кримінальне провадження № 481/227/18 по обвинуваченню Курдіяш В'ячеслава Ігоровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 14 разів. Причиною відкладень були неявка захисника (тричі), вирішення питання про призначення обвинуваченому нового захисника, ненадання страховою компанією витребуваних документів.
- кримінальне провадження № 485/1394/18 по обвинуваченню Хомик Сергія Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 11 разів. Причиною відкладень були клопотання захисника про відкладення розгляду справи; хвороба обвинуваченного, перебування судді на лікарняному, виклик свідків.
- кримінальне провадження № 481/1338/18 по обвинуваченню Сєліної Марії Валеріївни у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 8 разів. Причиною відкладень були неможливість доставки обвинуваченої, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі (обвинувачена етапована до Могилів-Полільского міськрайонного суду Вінницької області для участі у розгляді кримінального провадження за її обвинуваченням).
- кримінальне провадження № 468/46/18-к по обвинуваченню Юрнюк Руслана Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 21 раз. Причиною відкладень були повторний авто розподіл справи, неявка потерпілого, клопотання захисника, неявка учасників судового процесу, неявка обвинуваченого, неявка захисників обвинуваченого, неявка обвинуваченого, перебування судді на лікарняному, клопотання прокурора про привід свідків, неявка свідка, перебування судді у відпустці, неодноразова неявка свідка, перебування судді у відрядження, неявка обвинуваченого, перебування судді на лікарняному, клопотання захисника.
- кримінальне провадження № 481/670/18 по обвинуваченню Богуславського Олександра Юрійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 21 раз. Причиною відкладень були повторний авто розподіл справи, клопотання захисника, неявка обвинуваченого, дослідження доказів, перебування судді у відпустці, неявка захисника, перебування судді на лікарняному, клопотання захисника, перебування судді у відрядженні, виклик свідків.
- кримінальне провадження № 481/800/18 по обвинуваченню Золотарь Володимира Олександровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 та ч.2 ст. 185 КК України, ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 20 разів. Причиною відкладень були повторний авто розподіл справи, неодноразова неявка обвинуваченого, неявка потерпілого, перебування судді у відпустці, перебування судді на лікарняному, перебування судді у відрядженні.
- кримінальне провадження № 468/1215/14-к по обвинуваченню Рошки Івана Родіоновича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 21 раз. Причиною відкладень були повторний авто розподіл справи, неявка потерпілого, зайнятість залу судового засідання, неодноразові клопотання захисника обвинуваченого, перебування судді на лікарняному, неявка обвинуваченого, перебування судді у відпустці, перебування судді на лікарняному, клопотання обвинуваченого, перебування судді у відрядженні, виклик свідків.
- кримінальне провадження № 485/17/18 по обвинуваченню Манорик Миколи Юрійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 18 разів. Причиною відкладень були повторний авто розподіл справи, клопотання захисника, неодноразова неявка обвинуваченого та захисника, перебування судді на лікарняному, неявка учасників судового провадження; неявка обвинуваченого, перебування судді у відпустці, перебування судді на лікарняному, зайнятість судді в іншому провадженні, перебування судді у відрядженні, виклик свідків.
- кримінальне провадження № 481/58/17по обвинуваченню Шаповалова Миколи Олександровича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КК України. Судовий розгляд у вказаній справі (в тому числі і підготовчий) відкладався 21 раз. Причиною відкладень були неявка обвинуваченого, клопотання прокурора, перерва для виклику свідків, неявка свідків, привід свідків,перебування судді у відпустці, призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи; перебування судді у відрядженні, клопотання захисника, призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи.
Станом на кінець 2019 року судом залишилося нерозглянутим (без врахування справ, провадження по яким зупинено) 4 кримінальні провадження у строк понад 2 роки, по яким підсудні не знаходяться під вартою:
Основними причинами відкладення розгляду справ чи оголошення перерви являється:
- нездійснення доставки до суду обвинуваченого, який тримається під вартою відкладалися - 5 разів;
- неприбуття обвинуваченого – 85;
- хвороба обвинуваченого -6;
- неприбуття прокурора – 1;
- неприбуття інших учасників – 1;
- неприбуття захисника – 7;
- неприбуття свідків, потерпілих – 28;
- інші підстави (хвороба, відрядження, перебування у нарадчій кімнаті судді, тощо) – 135 справ.
Для забезпечення своєчасного розгляду справи судом вживалися процесуальні заходи у вигляді приводів відносно 47 підсудних та 9-х свідків, з яких 17 приводів органами Національної поліції виконані не були, що становить 30,35 % від загальної кількості застосованих приводів.
На протязі 2019 року в апеляційному порядку оскаржено 16 судових рішень з 767 усього винесених Новобузьким районним судом під час розгляду кримінальних проваджень та інших справ кримінальної спеціалізації. З яких скасовано 1 судове рішення (вирок), а 4 змінені (всі вироки). У відсотковому співвідношенні: оскаржено 2,09% судових рішень в усіх кримінальних справах, скасовано – 0,13 % від загальної кількості оскаржених судових рішень, а змінено – 0,52% від загальної кількості оскаржених судових рішень кримінальної спеціалізації.
Детальний опис таких судових рішень:
1) Судова справа за № 478/2406/16-к. Згідно ухвали Херсонського апеляційного суду від 18.03.2019 року скасовано вирок Новобузького районного суду від 18.06.2018 року з тих підстав, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, оскільки не оцінив належним чином показання обвинуваченого, потерпілого та письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що і призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого вироку в цій частині. Крім того, судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, яке виразилося в тому, що в мотивувальній частині вироку прийшов до висновку недоведеність обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 125 ч.1, 2 КК Україні і в той же час зазначено про його виправдання за відсутністю складу кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 125 ч. 1, 2 КК Україні, тобто суд допустив суперечності в своїх висновках, що є порушенням вимог ст. 374 КПК України.
2) Судова справа № 481/1391/18. Відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 19.09.2019 року змінено вирок Новобузького районного суду 26.06.2019 року з тих підстав, що судом неправильно застосовані положення закону України про кримінальну відповідальність, а саме частини 4 статті 70 КК України, зокрема самостійне виконання вироків є обов`язковим також у разі, коли особа звільняється від відбування покарання з випробуванням. Відтак обвинувачений вважається засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України з призначеним покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та, на підставі ст. 75 КК України, звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, з покладенням обов`язків на підставі статті 76 КК України. Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12.11.2018 року, який змінений ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28.032019 року, виконувати самостійно.
3) Судова справа № 485/1405/18. Згідно ухвали Миколаївського апеляційного суду від 24.07.2019 року змінено вирок Новобузького районного суду від 13.12.2018 року в частині призначеного покарання, виключено з резолютивної частини вироку суду вказівку суду про призначення обвинуваченому покарання із застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Так, судом необґрунтовано застосовані положення частини 4 статті 70 КК України, оскільки на час винесення оскаржуваного вироку не набрав чинності інший вирок Новобузького районного суду від 13.12.2018 року, яким цього ж обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі. Суд не мав права призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили.
4) Судова справа № 481/634/18. Відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 07.05.2019 року змінено вирок Новобузького районного суду 22.12.2018 року, яким виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання - вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України за те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив, крім інших, положення пунктів п. 2.9 «а» ПДР України, про що зазначено у формулюванні обвинувачення. Ця обставина увійшла в об`єктивну сторону складу злочину фактично як кваліфікуюча ознака, з огляду на бланкетність диспозиції усіх частин ст. 286 КК України, а тому суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує (ч. 4 ст. 67 КК України).
5) Судова справа № 468/509/17. Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.01.2019 року змінені ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року та вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 серпня 2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 22 лютого 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Судами першої та апеляційної інстанцій всупереч правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17, не враховано період з 21 червня 2017 року по 22 лютого 2018 року відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 38-VIII від 26 листопада 2015 року.
У 2019 році було оскаржено до вищої судової інстанції 5 постанов суду, винесених за наслідком розгляду справ про адміністративні правопорушення (0,64% від загальної кількості розглянутих справ та матеріалів), з яких всі залишені без змін. Всі оскаржувані постанови виносилися суддями про накладення адміністративного стягнення на водіїв, яких визнано винними у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На протязі 2019 року Новобузьким районним судом під час розгляду кримінальних проваджень подекуди недотримувалися процесуальні строки призначення справ до підготовчого розгляду та судового розгляду.
Так, з порушенням строків передбачених ч. 1 ст. 314 КПК України призначено 29 кримінальних проваджень, що становить 18,35 % від загальної кількості справ провадження в яких закінчено.
Крім того, на розгляді суду продовжують перебувати ще 8 кримінальних проваджень, які призначені до підготовчого розгляду з порушенням строків та 6 кримінальних проваджень в яких порушено строки, передбачені статтею 316 КПК України.
Основною причиною несвоєчасного призначення до підготовчого розгляду та до судового розгляду кримінальних проваджень слугувало надходження обвинувальних актів на передодні відпустки, відрядження чи лікарняного судді, які суддя мала змогу розглядати лише з виходом на роботу.
При цьому, порушення строків призначення кримінальних проваджень до судового розгляду, встановлені статтею 316 КПК України, в справах по яких провадження закінчено судом не допускалося.
Станом на кінець 2019 року судом залишилися нерозглянутими (без врахування справ, провадження по яким зупинено) 45 кримінальних проваджень, що становить 21,43 % від загальної кількості справ, що перебували у провадженні. З них 6 справ які нерозглянуті більш як 6 місяців, що становить 2,86 % від загальної кількості справ, що перебували у провадженні.
Основними причинами відкладення розгляду справ чи оголошення перерви являється:
- нездійснення доставки до суду обвинуваченого, який тримається під вартою відкладалися - 5 разів;
- неприбуття обвинуваченого – 85;
- хвороба обвинуваченого -6;
- неприбуття прокурора – 1;
- неприбуття інших учасників – 1;
- неприбуття захисника – 7;
- неприбуття свідків, потерпілих – 28;
- інші підстави (хвороба, відрядження, перебування у нарадчій кімнаті судді, тощо) – 135 справ.
Для забезпечення своєчасного розгляду справи судом вживалися процесуальні заходи у вигляді приводів відносно 47 підсудних та 9-х свідків, з яких 17 приводів органами Національної поліції виконані не були, що становить 30,35 % від загальної кількості застосованих приводів.
Під час розгляду даної категорії справ Новобузьким районним судом у 2019 році застосовувалася практика Європейського суду з прав людини загалом під час ухвалення 45 судових рішень.
Зокрема, в ході звітного періоду, суддями ухвалені вироки у 30 кримінальних провадженнях з застосуванням рішень ЄСПЛ.
Так, у судових справах №№ 481/1259/17, 481/564/18, 481/558/18, 470/682/17, 485/505/18, 481/1395/18, 481/1736/18, 468/1746/18-к, 481/138/19, 481/139/19, 481/431/19, 481/434/19, 468/410/19-к, 468/415/19-к, 481/571/19, 481/709/19, 481/789/19, 481/1230/19, 481/1514/19, 481/1550/19, та 481/1596/19 при ухваленні обвинувальних вироків судом застосовувалися рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 43).
У справах №№ 481/1391/18, 481/1392/18, 481/1464/18, 481/1754/18, 468/1746/18-к, 481/145/19, 481/389/19, 481/1200/16-к та 481/881/19 під час ухвалення обвинувальних вироків суду за якими обвинуваченим призначалося покарання з встановленням їм випробувального терміну (ст. 75, 104 КК України) застосовувалося рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справа «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так справа «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) в яких суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи.».
Крім того, у справі 478/2026/19, під час задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим у вчинені злочинів передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289 КК України, колегією суддів Новобузького районного суду застосовувалася рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року, а також у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року, згідно з якими особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Практика Європейського суду з прав людини застосовувалася також при розгляді слідчими суддями Новобузького районного суду відповідних клопотань та скарг.
Зокрема у справах №№ 468/1585/18-к, 481/610/19 слідчий суддя послався на рішення у справі "Лабіта проти Італії" за яким Європейський суд підкреслює, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на погане поводження з нею, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції, це положення, взяте у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в. Конвенції, за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі "Асьонов та інші проти Болгарії".
У справі № 481/990/19 слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого СВ Новобузького ВП ГУНП у Миколаївській області відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертизи у кримінальному провадженні, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.152 КК України, посилаючись, у тому числі, і на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Яллох проти Німеччини», рішення від 11.07.2006р.; «Функе проти Франції», рішення від 25.02.1993р.; «Джей.Бі. проти Швейцарії», рішення від 03.05.2001р., у яких ЄСПЛ звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстави для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску. Викладені в даних справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків в примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенції. Натомість, коли ж біологічні зразки в особи вилучаються з метою встановлення причетності її до вчинення злочину, і обумовлені відсутністю інших доказів для обґрунтованості висунення підозри, то примусове їх надання суперечитиме положенням ст.6 Конвенції.
У справі № 481/1558/19 слідчим суддею під час задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, використано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 р. тлумачення терміну «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства». Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою мають оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При оцінці ризику переховування від правосуддя слідчим суддею бралося до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання. У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
У справі № 481/1598/19 слідчим суддею під час задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 61 рішення «Боротюк проти України», від 16.12.2010 р., згідно якого суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою. При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№46133/99 і48183/99, п.63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від23 вересня 2008р. У справі «Вренчев проти Сербії» (Vrencev v.Serbia), заява №2361/05, п.76).
Застосовувалася практика ЄСПЛ і під час розв’язання суддями питань відводів (справи № 481/712/19, 481/1057/18, 481/1161/19, 481/889/19, 481/1049/19, 481/1048/19, 471/587/19,), згідно з якою при оцінці безсторонності суду необхідно розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний критерії. Так, у ряді справ, серед яких Мироненко і Мартиненко проти України», «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії», «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії», зазначено,що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні ґарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу.
Практика Європейського суду з прав людини застосовувалася суддями також і під час винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
У справі № 481/1621/19, судом застосовано рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» згідно з яким заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
У справі 481/1571/19 застосовано практику Європейського суду з прав людини у справі «Козинець проти України» (заява № 75520/01) від 06 грудня 2007 року, де суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При цьому, судом неухильно дотримувалися приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які регламентують, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.
пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями.
На протязі 2019 року скарги на постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій слідчими суддями Новобузького районного суду не розглядалися. Також слідчими суддями не розглядалися клопотання сторони захисту про залучення експерта, поданих після відмови слідчого, прокурора в задоволенні такого клопотання (ч. 1 ст. 244 КПК України), а також клопотання про проведення допиту свідка (свідків) в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України.
Між тим, як вже згадувалося у розділі 7 даного узагальнення, у справі № 481/990/19 слідчим суддею за своєю ухвалою від 19.07.2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Новобузького ВП ГУНП у Миколаївській області про надання дозволу на примусове вилучення біологічних зразків крові, змивів зі статевого органу та піднігтьового вмісту для проведення експертизи у кримінальному провадженні №12019150270000340 від 16.072019 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Зокрема, слідчий суддя зазначив, що біологічні зразки у особи слідчий поліції бажає вилучити з метою отримання доказів причетності останнього до вищевказаного кримінального правопорушення. Примусове їх надання суперечитиме положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже право не свідчити проти себе та близьких родичів має будь-яка особа. Враховуючи прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Яллох проти Германії» (№ 5481/00), слідчим суддею наголошено, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
У 2019 році в провадженні суду перебувало на розгляді 8 кримінальних проваджень на підставі угод про примирення, що на 5 (38,46%) менше ніж у 2018 році та 20 кримінальних проваджень на підставі угод про визнання винуватості, що на 3 (15%) більше ніж у 2018 році. Двічі відмовлено в затвердженні угод, зокрема по одній у зв‘язку примиренням та визнання винуватості.
Здійснення кримінальних проваджень на підставі угод про примирення.
У розрізі кримінальних правопорушень, угоди про примирення укладалися у зв’язку обвинуваченням осіб за ст. 185 КК України – по 6 справам та по одній справі по обвинуваченню за ст. 122 КК України.
За вироками суду, узгоджені в угодах покарання призначалися у вигляді громадських робіт – відносно 2 осіб; штрафу – 3 особи, позбавленням волі на певний строк зі звільненням від відбування покарання з випробуванням – 2 осіб.
Як вже зазначалося вище, по одному кримінальному провадженні, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про примирення (справа № 481/1542/18), за ухвалою суду від 14.02.2019 року було відмовлено у затвердженні даної угоди за відповідною заявою обвинуваченої особи. Подання такої заяви обвинуваченою було обґрунтовано тим, що потерпіла в черговий раз не зявилася у підготовче судове засідання, що може свідчити про відмову останньої від такої угоди.
Тому, оскільки досудове розслідування цього кримінального провадження завершене, судом прийнято рішення продовжити розгляд даного провадження у загальному порядку.
Здійснення кримінальних проваджень на підставі угод про визнання винуватості.
У 2019 році перебувало на розгляді 20 угод між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. По всім кримінальних провадженнях, окрім одного, у розгляд справи завершувався з затвердженням угод.
У розрізі кримінальних правопорушень угоди про визнання винуватості укладалися у зв’язку обвинуваченням осіб за ст. 246 КК України – по 1 справі, ст. 345 КК України – по 1 справі, ст.309 КК України – по 14 справам, ст. 390 КК України – по 2 справам, ст. 389 КК України – по 1 справі.
За вироками суду, узгоджені в угодах покарання призначалися у вигляді штрафу – відносно 7 осіб, позбавленням волі на певний строк зі звільненням від відбування покарання з випробуванням – відносно 7 осіб, обмеженням волі на певний строк зі звільненням від відбування покарання з випробуванням – відносно 2 осіб, позбавлення волі – відносно 3 осіб.
По одному кримінальному провадженні (справа № 481/708/19) було відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки узгоджене сторонами угоди покарання у виді 6 місяців арешту зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України строком на 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України, не може бути застосоване обвинуваченому, так як ст.75 КК України не передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, від покарання у вигляді арешту.
|
Залишок на початок звітного періоду |
Надійшло у звітному періоді |
Повернуто |
Розглянуто |
Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду |
|
11 |
796 |
177 (21,93%) |
590 (73,11%) |
40 (4,96%) |
Крім того судом було розглянуто 7 заяв про відвід в рамках провадження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та 1 справу в порядку виконання рішень суду у справах про адміністративні правопорушення.
В порівнянні з минулим роком, у 2019 році на 267 справ надійшло більше.
Винесено постанов про накладення адміністративного стягнення – 349 (відносно такої ж кількості осіб), що становить 59,15 % від загальної кількості розглянутих справ. У звітному періоді на 99 осіб більше було піддано адміністративному стягненню, а ніж у минулому році.
У 2019 році судом розглянуто 14 справ ( на 10 більше ніж у 2018 році) про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю, а саме несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з яких:
- притягнуто до адміністративної відповідальності – 9 ( на 7 більше ніж в 2018 році);
- закрито провадження в зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення – 2;
- закрито за відсутністю складу злочину -2;
- закрито за закінченням строків притягнення до відповідальності -1.
2.Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.03.19 року справа №481/345/19 визнано Цоєву Л.М. винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
3.Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.03.2019 року справа №481/346/19 визнано Куліш К.А. винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
Судом розглянуто 146 справ про порушення Правил дорожнього руху, що становить 24,74% від загальної кількості розглянутих справ про адміністративні правопорушення, із них:
Їх питома вага становить 24,75% від загальної кількості розглянутих справ.
Найбільш поширеними правопорушеннями, що розглянуті суддями Новобузького районного суду є:
Закрито провадження по 238 справам (40,34 % від загальної кількості розглянутих справ), з них:
- передачею справи прокурору, органі досудового розслідування (в діях особи вбачається склад кримінального правопорушення) - 1
- звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності – 33;
- відсутність події і складу адміністративного правопорушення – 71;
- закінчення строків накладення адміністративного стягнення – 112.
Оштрафовано 315 осіб на 984 558 грн. (сплачено добровільно штрафів на суму – 102 680 грн. (10,43%).
До громадських робіт залучено – 2 особи.
Кількість осіб до яких застосовано попередження – 32 особа.
В 2019 році адміністративний арешт як вид стягнення до осіб не застосовувався.
Накладено 41 додаткове адміністративне стягнення у вигляді конфіскації предмета або грошей.
Крім цього, у 2019 році застосовано заходи впливу, передбачені статтею 241 КУпАП, стосовно 3 неповнолітніх осіб (0,51 % від загальної кількості розглянутих справ).
(питання висвітлюється апеляційною інстанцією)
Ухвалення та надіслання судом документів (розпоряджень, виконавчих листів) щодо звернення судових рішень до виконання у кримінальних провадженнях відбувається у передбачений ч. 1 ст.535 КПК України триденний строк. Постанови у справах про адміністративні правопорушення також направляються для виконання своєчасно та враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Швидка проти України» вже після набрання законної сили.
У 75 справах про адміністративне правопорушення відсутні відомості про сплату штрафу.
Контроль за зверненням до виконання постанов про накладення адміністративних справ здійснюється щоквартально, шляхом проведення перевірок особи, яка є відповідальною за виконання судових рішень даної категорії.
Новобузьким районним судом надіслання справ до апеляційного суду за апеляціями, скаргами, поданнями здійснюється суворо у строки визначені ст. 397 КПК України.
- знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;
- речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;
- речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;
- гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави;
- гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, якщо їх не встановлено, зазначені матеріальні цінності переходять у власність держави.
(питання висвітлюється ДВС)
Діяльність суду протягом 2019 року була спрямована на забезпечення захисту прав і свобод людини, прав та інтересів юридичних осіб і держави та підвищення ефективності функціонування незалежного і неупередженого суду та здійснювалася відповідно до конституційних засад судочинства.
Однак здійснення ефективного та оперативного правосуддя залежить не тільки від суду. Об’єктивні фактори, зокрема велике навантаження на суддю, нездійснення органами Національної поліції приводів підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих та осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, дещо негативно позначалися на оперативності розгляду справ.
Але навіть за таких умов судом здійснювався в цілому своєчасний та якісний розгляд судових справ, вчасне звернення судових рішень до виконання. Так, в порівнянні з минулим роком відсоток розглянутих справ всіх спеціалізації збільшився та становить 91,01 % проти 87,83 % в минулому році. На протязі 2019 року до Новобузького районного суду було подано всього 52 апеляційних скарг на рішення, вироки, постанови та ухвали суду, з них скасовано всього 8 судових рішень. Змінено – 4. Відсоток скасованих судових рішень становить 0,37% від загальної кількості ухвалених судових рішень, та 17,78 % від загальної кількості оскаржених рішень.
Варто зазначити, що кількість справ та матеріалів, які надходили до суду зменшилася в порівнянні з минулим роком у звітному році на 90 справ, відтак, середньомісячне надходження справ на 1 суддю районного суду, якщо враховувати функціонування всіх чотирьох штатних одиниць суддів, в порівняні з 2018 роком зменшилося з 45,04 справ до 43,17 справ.
Пропозиції щодо поліпшення стану здійснення судочинства.
Покращення матеріально-технічного забезпечення діяльності суду, а саме:
- видача більш якісного канцелярського приладдя;
- заміна всієї застарілої комп’ютерної техніки, яка не витримує нормальне функціонування комп’ютерної програми документообігу Д-3 та АСДС, а також здійснення своєчасної заміни та ремонту іншої орг.техніки (принтерів, ксероксів, сканерів, катреджів до них), які вкрай необхідні для безперебійної діяльності суду.
- забезпечення охороною приміщення суду та суддів;
- забезпечення можливості отримання інформації про зареєстроване місце проживання особи, через електронні носії (програму судового документообігу);
- введення додаткової штатної одиниці для сканування матеріалів справ.
_03_03.png)
