Аналіз узагальнення по недієздатності

 Новобузький районний суд

55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Дзержинського, 8, тел. 8 (05151) 9 – 19 – 93

___________№________________

Судді апеляційного суду Миколаївської області

Серебряковій Т.В.

Новобузький районний суд Миколаївської області на Ваш вих.№  1-7277/14 від 28.08.2014 року щодо узагальнення  практики розгляду судами справ пов’язаних з   цивільною дієздатністю фізичної особи та встановлення опіки чи піклування над нею повідомляє, що за 2012 - І півріччя 2014 року до суду було подано  14 заяв про визнання фізичних осіб недієздатними, встановлення опіки над ними та призначення опікунів.

Так за 12   заявами  були  винесені рішення в яких фізичні особи були  визнані недієздатними внаслідок нездатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через хронічні, стійкі психічні розлади. Над фізичними особами, що були визнані недієздатними, встановлено опіку та призначено опікунів.

По 2 справам заяви було повернено заявникам в зв’язку з  невиконанням вимог викладених в ухвалах про залишення без руху:

- в справі №2-о-1418/215/2011 за заявою Маляран Бориса Андрійовича про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Новомихайлівської  сільської ради  Новобузького району Миколаївської області винесено  ухвалу про залишення заяви без руху в зв’язку з відповідністю ст..258 ЦПК України. Однією з вимог заявника було встановлення опіки над недієздатною особою, натомість  рішенням виконавчого комітету сільської ради заявник вже був призначений  опікуном над зазначеною особою.

- в справі № 2-о/481/17/2013 за заявою Новобузької міської ради Миколаївської області про визнання  фізичної особи недієздатною, заінтересована особа: прокуратура Новобузького району Миколаївської області винесено  ухвалу про залишення заяви без руху в зв’язку з невідповідністю ст. 119, ч.3ст.237, ч.1ст.121  ЦПК України. Так заяву було подано неналежною особою, відсутній чіткий зміст вимог та  не заявлено вимоги про встановлення опіки та призначення опікуна.

Справи зазначеної категорії врегульовані на належному законодавчому рівні та проблемних питань  при застосуванні нормативно-правових актів не виникає. 

У загальному ж вигляді проблемними питаннями  визнання особи недієздатною є визначення критеріїв недієздатності.

Таким чином, недієздатність – втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов’язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України. Стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов’язкового проведення судово-психіатричної експертизи.

Визнання особи недієздатною – це не тільки визначення стану здоров’я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний). Під медичним критерієм слід розуміти «хронічний, стійкий психічний розлад». Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичних критерій існувати не може.

Таким чином, для визнання особи недієздатною встановити, у передбаченому порядку, тільки наявність психічного захворювання недостатньо. Суттєве значення має встановлення наслідків, які настали в результаті захворювання у вигляді глибини ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери. Таким чином, межа між дієздатністю та недієздатністю психічно хворого встановлюється відповідно до юридичного (психологічного) критерію – здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, визначення якого віднесено до компетенції судово-психіатричних експертів.

Визнання фізичної особи недієздатною є по суті правовим оформленням змін психіки людини як явища, що виражає прояв сил природи незалежно від дій та усвідомлення особи. Головним завданням суду при визнанні особи недієздатною є констатувати це явище та оцінити його з правової точки зору, тобто задовольнити заяву про визнання особи не - дієздатною чи відхилити таку заяву. У випадках, коли застосування правових норм тягне за собою застосування санкцій або призводить до обмеження або позбавлення суб’єктивних прав, більш ефективним є використання методів правосуддя. Справи про визнання особи недієздатної розглядаються у порядку цивільного судочинства та відносяться до справ окремого провадження. Ці справи мають велике соціальне значення для сім’ї, суспільства, і разом з тим, стосуються основних прав і свобод особистості.

Як зазначалось раніше, «недієздатність» є категорією цивільного та цивільно-процесуального права. Норми цивільного законодавства визначають підстави визнання особи недієздатною, а норми процесуального права зазначають саме порядок. Підстава визнання особи недієздатною передбачена ст.39 Цивільного Кодексу України – хронічний, стійкий психічний розлад, який призводить до нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними.

На відміну від психічного розладу, наявність якого в особи може стати підставою для обмеження її цивільної дієздатності, для визнання фізичної особи недієздатною психічний розлад має бути одночасно хронічним та стійким. Крім того, внаслідок такого розладу особа має не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч.4 ст.234 ЦПК України зазначена категорія справ розглядається судом у складі одного судді і двох народних засідателів. Суд розглядає справи за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, викликається в судове засідання, тільки якщо це можливо за станом її здоров’я. Питання про виклик такої особи судом вирішується в кожному випадку окремо, оскільки процесуальне становище цієї особи залежить від різних ситуа­цій, які потрібно проаналізувати. По-перше, питання про вик­лик фізичної особи в цих випадках вирішується судом з ураху­ванням стану її здоров'я. Закон не визначає яке процесуальне становище займає ця особа. По-друге, якщо у суду є в достат­ній мірі підстави для розгляду справи про визнання фізичної особи недієздатною, то яким чином він може одночасно нада­вати право участі цій особі у справі як заінтересованій особі. Остаточним висновком суду у справі про визнання її недіє­здатною буде те, що в силу її психічного стану вона не може ро­зуміти значення своїх дій та керувати ними. Якщо ж у суду немає достатніх даних про психічний стан особи та він із мате­ріалів справи дійде висновку, що заявник діє недобросовісно без достатньої для цього підстави (ч. З ст. 240 ЦПК), він може залучити особу, яка визнається недієздатною, до участі у спра­ві як заінтересовану. Якщо ж особа обмежується у дієздатно­сті, то вона згідно з ч. 2 ст. 29 ЦПК може брати участь у справі як заінтересована особа, оскільки при розгляді такої справи не захищається суб'єктивне матеріальне право цієї особи, а йдеться про здійснення цією особою цивільних процесуальних прав та виконання своїх обов'язків в суді у справах, що вини­кають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Слід звернути увагу на те, що на стадії підготовки до судового розгляду для встановлення психічного стану здоров'я особи, щодо якої порушено справу, суд на підставі таких доказів як довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані 
лікувально-профілактичними закладами, призначає судово-психіатричну експертизу (ст. 239 ЦПК).  На вирішення експертів можуть бути поставленні такі запитання:

1.Чи страждає особа психічним захворюванням?    
2. Чи здатна фізична особа усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?

Необхідною умовою розгляду справи про визнання особи недієздатною є участь у судовому засіданні, крім заявника, представника органу опіки та піклування. Його участь у судовому засіданні є обов’язковою, оскільки саме цей орган визначає доцільність призначення заявника опікуном, про що наголошується у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.03.1972 року «Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним».

         Громадянин вважається недієздатним з часу набрання закон­ної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експерти­зи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним.

Рішення суду в справах про визнання громадянина обмеже­но дієздатним чи недієздатним повинно відповідати вимогам статей 213, 215 ЦПК. В резолютивній частині рішення слід зазначати лише висновок суду про визнання громадянина об­межено дієздатним чи недієздатним або про відмову в задово­ленні заявлених про це вимог.

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про виз­нання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Правовий статус недієздатності не має постійного характеру, тому у разі поліпшення психічного стану або видужання, судове рішення про визнання особи недієздатною може бути скасовано.

         Таким чином на сьогоднішній день лише дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і її вирішення по суті, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, суд приходить до висновку, що заява про визнання фізичної особи недієздатною підлягає задоволенню. 

В.о.голови Новобузького районного суду

Миколаївської області                                                               Н.О. Васильченко